Пластиковые окна в кризис

via matchgirl_ru

В выходные пробовал новый для себя вид двухколёсной техники с мотором (точнее говоря, это я впервые вообще пробовал катать на мотоцикле, особенно триальном). Из всех мото именно триальный наиболее близок к великам и даёт наибольшую свободу действий, мест где можно проехать, трюков и т.д. Поэтому именно его я и решил попробовать.

Ну вот собственно результат часа тренировки))))

п.с. если меня читает кто-нить, кто любит интересные и местами опасные штуки, я б с удовольствием поучавствовал в них будь то прыжки с парашютом, или ещё что-то, главное компания, вот как у тревиса пастраны: http://www.youtube.com/watch?v=WueUJb3CMGk&feature=fvst

Максим Рильський: між Обамою, Януковичем та Ющенком-Носенком

Коли нещодавно виявилося, що оце зараз у Москві буде відзначатися 115 років Максиму Рильському, я вирішив, що мене аж дуже сильно дістало спілкування з людьми з політичної, навколополітичної, журналістської, інтелектуальної, філософської та всякої такої сфери. А колись коло мого спілкування складалося переважно з людей інших професій. Тож я одразу вирішив піти на цей захід.

По дорозі, до речі, втрапив під страшенну зливу з градом. Зараз би не писав про це, якби не виявилось, що то була та сама історична злива, під яку потрапив Медведєв у Києві і в яку на Януковича напав той самий вже легендарний вінок.

На заході були онуки Максима Рильського, Борис Олійник та багато різних інших цікавих людей – наприклад, Євгенія Кузьмівна Дейч, дружина літературознавця Олександра Дейча, який народився (страшно сказати!) у 1892 році – вони все життя близько дружили з Рильськими.

Онуки змонтували документальні кадри з життя свого діда – досить цікаво було подивитися, як жила літературна номенклатура. Правда, Рильського кілька разів ледь не знищили – одного разу його врятував Хрущов, змусивши написати шедевр тоталітарного стилю "Із-за гір та й з-за високих сизокрил орел летить" про Сталіна.

Я хотів запитати в онуків Максима Рильського (один з який, як виявилося, – відомий арабіст!) – які були стосунки в Рильського з Тичиною та Миколою Бажаном, але чомусь так і не спитав.

І сам себе спіймав на цікавій думці: мені ну аж ніяк не цікаво, які стосунки у Януковича з Тимошенко, Ющенком-Носенком та Ахметовим, мені не цікаво, які стосунки в Путіна та Медвєдєва, мені не цікаві навіть стосунки Обами, Хіларі та Бжезінського.

А от про Рильського, Тичину та Бажана – цікаво.

Хоча як поет, можливо, з них найцікавіший – ранній Тичина.

Усім присутнім подарували чудову репринтну книжечку – першу збірку Рильського "На білих островах", яку він видав рівно 100 років назад, у 1910-му. І той самий Дейч так відгукнувся про неї: "Я пригадую, як у книгарні я купив цю книжечку і з запалом прочитав її. Подумати тільки: гімназист Максим у темно-синій тужурці – мій знайомий – справжній поет!..."

Слава, слава, слава п. Василю Шевченку, газеті "Голос України" та її редактору п. Анатолію Горлову за те, що скинулися на видання цього раритету!

До речі, тут нещодавно писалося на УП (Сергієм Лещенком) – мовляв, навіщо мільйони народних гривень витрачати на газету "Голос України", яка за останні роки не ініціювала жодної резонансної актуальної суспільної дискусії.

Може, воно і так, але яку книжечку зате надрукували!

Я не проходив у школі Рильського, як і української літератури взагалі, тому читав з нього не те, що змушували, а те, що хотілося.

Пригадую з нього таке:

ПОЦІЛУНОК

У темній гущині її я наздогнав.
Вона, вже лежачи серед пахучих трав,
Руками пружними од мене одбивалась.
Нарешті стишилась – і дивне диво сталось:
Уста, що і мене, і весь мій рід кляли,
Мов квітка багряна, до мене простягали
Свій келих, сповнений солодкої знемоги.
Натомлені з біги стрункі та дужі ноги
Біліли мармуром під місяцем німим, -
І тихим голосом, охриплим та чудним,
Вона промовила: "Жорстокий переможче!
Упасти в цім бою для мене найдорожче".

1925

* * *

Запахла осінь в'ялим тютюном,
Та яблуками, та тонким туманом, -
І свіжі айстри над піском рум'яним
Зоріють за одчиненим вікном.

У травах коник, як зелений гном,
На скрипку грає. І пощо весна нам,
Коли ми тихі та дозрілі станем
І вкриє мудрість голову сріблом?

Бери сакви, і рідний дім покинь,
І пий холодну, мовчазну глибінь
На взліссях, де медово спіють дині!

>Учися чистоти і простоти
І, стоптуючи килим золотий,
Забудь по вежі темної гордині.

1925

* * *

(перевод Мыколы Зерова)

Запахла осень вялым табаком,
И яблоками, и сквозным туманом,
И вот уж астры над песком румяным
Зареют за распахнутым окном.

Кузнечик в травах, как зеленый гном,
Пилит на скрипке. И зачем весна нам,
Когда мы вдумчивы и тихи станем,
И мудрость нас покроет серебром?

Бери суму и дом родной покинь,
И пей глубокую немеющую синь
На склонах, где медово спеют дыни.

К простой земле склони с любовью взор,
И, золотой листвы топча ковер,
Забудь о башнях сумрачной гордыни.

P.S.

Якщо хтось таки знає – про Рильського, Тичину та Бажана – чому між ними була, м'яко кажучи, жорстка конкуренція, розкажіть на цьому ЖЖ.

І, кому подобається Рильський-поет, залишайте тут ваші улюблені вірші з нього!

хорошенький малыш

слюнявый малыш

грозный малыш

малыш, на которого светит солнце